Прес-реліз Ситуація, яка сьогодні склалася на ринку зерна, потребує негайної уваги та реагування усіх гілок влади, бізнесу та громадських організацій. З урожаю 2008 року (53 мільйонів тон) Україна експортувала близько 25 мільйонів тон зерна. Врожай 2009 року теж непоганий (близько 48 мільйонів тон). Таким чином, згідно з балансом Україна може експортувати близько 22 мільйонів тон зерна. Треба відмітити, що експортери українського зерна професійно виконують свою роботу, працюючи в умовах фінансової кризи та жорсткої конкуренції на світовому ринку. За останнє десятиріччя в Україні створена одна з найкращих у світі систем експорту зерна, яка базується на принципах ринкової економіки та розумної співпраці бізнесу, влади і громадських організацій АПК. Про це свідчить і третє місце у світі з експорту зерна, яке виборола Україна (після США та країн ЕС). Побудовані за останні роки в портах України, за рахунок приватних інвесторів, перевантажувальні комплекси збільшили можливості з експорту зерна з 7 до 32 мільйонів тон зерна на рік і будівництво нових потужностей продовжується. Українське зерно експортується у 89 країн світу. Потреба внутрішнього ринку у зерні є на рівні 26-27 мільйонів тон. Таким чином, половину врожаю потрібно експортувати. В таких умовах ціноутворення на ринку зерна залежить і буде повністю залежати від світових цін на зерно і ніякі дії в Україні цього кардинально змінити не зможуть. Те, чим можна управляти на території України, це в першу чергу собівартість виробництва зерна та собівартість його експорту. Зменшення собівартості виробництва та експорту зерна – основа конкурентоспроможності українського зерна на світовому ринку. У 2009 році ми дуже багато говорили про закупівельні ціни на зерно. Назву чотири основні фактори ціноутворення на зернові: · Світові ціни; · Курс національної валюти до долару США; · Вартість маркетингового ланцюжка від поля до судна; · Повернення ПДВ експортерам зерна. Курс національної валюти до долару США, вартість маркетингового ланцюжка від поля до судна та повернення ПДВ експортерам зерна це фактори, які безпосередньо формують собівартість експорту зерна та доходи виробників зерна. Світові ціни впали, але, поки що, дозволяють рентабельно працювати виробникам зерна. На найближчі 10 років прогнозується стабільність світових цін на зернові. Курс національної валюти стимулює експорт. Дев’яносто відсотків контрактів на торгівлю зерном мають валюту контракту долар США. Однак, останнім часом, багато говориться про необхідність ревальвації гривні до рівня 6 або 7 гривень за 1 долар США. При прийнятті відповідних рішень, треба мати на увазі, що при зміні курсу з 8 до 7 гривень за долар США виробники зерна можуть втратити близько 7 мільярдів гривень. Гірша ситуація з вартістю маркетингового ланцюжка. Є багато прикладів, коли вартість маркетингового ланцюжка з жовтня 2007 року до липня 2009 року зросла на 210 гривень на тону, а це близько 5 мільярдів гривень, які вийняті з кишені виробників зерна. Треба підкреслити, що основний об’єм послуг по маркетинговому ланцюжку надає держава. Виключно погана ситуація з поверненням ПДВ експортерам сільгосппродукції. Уряд Тимошенко загнав цю проблему у глухий кут. Вже півроку експортерам зерна повертаються копійки! Компанії експортери не можуть одержати ніякої інформації з даного питання, не можуть формувати фінансові плани, не мають коштів для продовження експорту. Як результат, у лютому 2010 року об’єми експорту зерна впали в два рази. А Україні потрібно ще експортувати 5 мільйонів тон з урожаю 2009 року. У разі термінового невирішення проблеми повернення ПДВ експортерам зерна Україна залишиться на 1 липня 2010 року з безпрецедентно високими залишками зерна, які будуть давити на ціни нового врожаю. Закупівельні ціни, тільки за рахунок фактору неповернення ПДВ, для виробників зерна впадуть на 20 відсотків. За маркетинговий рік виробники зерна втратять близько 10 мільярдів гривень. При такому відношенні сільське господарство держави із курки, яка несе золоті яйця, може стати для держави тягарем у 15 мільйонів осіб, які проживають у сільській місцевості. На наше глибоке переконання проблеми бюджетного відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами закладаються з невірної оцінки сум відшкодування на рівні Державного бюджету України. Так, бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами у бюджеті на 2008 рік закладено на рівні 32 592 692,8 тис. грн. Всі ми знаємо про проблеми з відшкодуванням ПДВ експортерам у 2008 році і всім зрозуміло, що закладена сума в бюджеті не відповідала реальним та необхідним об’ємам відшкодування. Експортери української продукції сподівалися, що у бюджеті 2009 року розрахунки бюджетного відшкодування ПДВ будуть виконані з урахуванням помилок 2008 року. Але бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами у бюджеті на 2009 рік було закладено на рівні 36 518 500,0 тис. грн. До речі, на одній із нарад стосовно бюджету на 2009 рік у ДПАУ на питання про те, яку суму треба закласти до бюджету для погашення заборгованості по ПДВ експортерам України за минулі роки та забезпечення повного відшкодування у 2009 році прозвучала цифра у 53 мільярди гривень. 16 вересня 2009 року на офіційному сайті Президента України Ющенко В.А. були опубліковані матеріали «Щодо проекту бюджету на 2010 рік». Зокрема там йдеться про таке – «Виходячи з планових обсягів відшкодування ПДВ 2009 року (36,5 млрд. грн.), прогнозного темпу зростання експорту (на 9,5%) та необхідності погашення про термінованих сум (4,9 млрд. грн.) обсяг відшкодування у 2010 році мав би складати 45 млрд. грн. Водночас у проекті його зменшено на 15,7 млрд. грн. навіть порівняно з обсягом, запланованим на 2009 рік». Таким чином, має місце заниження на 24 млрд. грн. ресурсу для бюджетного відшкодування ПДВ. Складається враження, що при розробці бюджету урядом Тимошенко показник дохідної частини бюджету “ бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами” не розраховувався, виходячи з прогнозованих об’ємів експорту у 2010 році у розрізі галузей, а був використаний, як балансуючий, для демонстрації пристойного дефіциту бюджету. Заборгованість по ПДВ на 1 січня 2010 року – 20 мільярдів гривень, а в бюджет 2010 року закладене повернення на рівні 20,6 мільярдів гривень. Як це розуміти? Як сигнал для експортерів України, що відшкодування ПДВ по експортним операціям 2010 року не буде зовсім? Уряд Тимошенко, 20 мільярдів обігових коштів українських підприємств взяв і не повернув, завдавши нищівного удару саме по тим підприємствам, які працюють легально, заробляють валюту для країни,легально платять заробітну платню, податки до бюджету та Пенсійного фонду. 20 мільярдів гривень це що кредит, який без згоди підприємств взяв у них уряд? Під які кредитні договори? Під які відсотки? А чи мав взагалі на це право? Розмови про те, що ці кошти витрачені на пенсії та заробітню платню вчителям та лікарям не витримують жодної критики. Ці кошти витрачені, щоб зостатися у своїх владних кріслах. Не допомогло. А що буде з українською гривнею після знищення українських експортерів? Чи думали про це члени минулого уряду? Що буде з бюджетом країни та бюджетом Пенсійного фонду, якщо українські експортери перестануть працювати? Чи буде кому взагалі платити податки? А де рішення, які слугуватимуть значному наповненню бюджету? Наприклад, рішення про запровадження ринку землі, про податки на багатих, запровадження програми виходу з тіні економіки держави. За різними даними в тіні знаходиться від 30 до 70 відсотків економіки держави. А цю тінь хтось обслуговує, як і ту частину економіки, яка працює легально. А де рішення, щодо значного скорочення необґрунтованих видатків бюджету. Наведення елементарного порядку в державних закупівлях, значного скорочення державного апарату, захмарних пільг і таке інше). Треба було робити очевидні, економічно обґрунтовані речі, а не розповідати людям про любов та турботу до них і одночасно лякати підвищенням цін на газ. Хотілося би запитати персонально представників економічного блоку уряду Тимошенко, зокрема міністра економіки та в.о. міністра фінансів, що вони мали на увазі розраховуючи та презентуючи парламенту та громадськості проект бюджету на 2010 рік, розвиток держави чи її занепад? Чи отримаємо коли-небудь відповіді на ці запитання? На звернення експортерів – коли повернуть їх кошти, запропонували спочатку зерно з Аграрного фонду, потім селітру. Дякуємо богу і виборцям, що діло не дійшло до резових чобіт та протигазів. У світі є відома програма ООН – нафта в обмін на продовольство. Економісти уряду Тимошенко придумали свою програму – матеріально-технічні ресурсі в обмін на ПДВ. Але є питання – навіщо Аграрному фонду купляти за державний кошт селітру</span>
