Майже 2 місяці на відстані 100 км від миколаївського порту стоїть іранське судно “Preventer”. Стільки ж часу на Перевантажувальному Терміналі ТОВ СП «НІБУЛОН» чекають на цей зерновоз. Здавалося, що ніщо не може змусити зупинити роботу цього легендарного, на всю Україну відомого перевантажувального комплексу. Але ж знайшлися такі люди, і знайшлась у них така сила. «НІБУЛОНівці» завжди пишалися й будуть пишатися своїм підприємством, яке сьогодні є лідером зернового ринку, надійним партнером для багатьох українських і закордонних компаній і банків, національним інвестором і щедрим благодійником. Саме тому напередодні святкування 18-річчя ТОВ СП «НІБУЛОН» 15 співробітників компанії вирішили підтримати наших і відвідати чергове засідання, на якому представники компанії боролися за можливість просто нормально і чесно працювати на благо нашій Батьківщині, що ми вже протягом 18-ти років й робимо. Приємно зазначити, що захищали інтереси нашої компанії у цьому процесі справжні професіонали: заступник генерального директора А.О.Васильєв, заступник генерального директора з безпеки судноплавства А.О.Волік, начальник юридичної служби В.В.Грінченко, начальник відділу виконання договорів Д.В.Вазанов – кожен кращий у своїй справі, кожен своєю щоденною працею робить все, щоб наша компанія досягала найвищих результатів, щоб ми нашим «НІБУЛОНом» пишалися. Нам було відомо, що працівники Миколаївського морського торговельного порту за наказом начальника ММТП В.Капацини залишають свої робочі місця і відвідують судові засідання. Знали, що приїжджає їх дуже багато, що створюють вони несприятливу психологічну обстановку в залі суду. І це тільки посилило бажання підтримати наших захисників. Зізнатися, всі ми, молоді хлопці й дівчата, на засіданні суду були вперше, тому дуже хвилювалися, переживаючи за наш рідний «НІБУЛОН». До того ж на противагу нам від Миколаївського морського торговельного порту приїхав великий автобус – чоловік 50! Не менше. Чесно кажучи, спочатку навіть збагнути не могли, як всі ці люди у залі суду розмістяться. Схоже було на справжній захват. Пірати – вони й на суші пірати. Люди вийшли агресивно налаштовані, вони шумною гурбою наближались до зали суду, вигукуючи образливі промови та зневажливо поглядаючи у наш бік. Але нам не було моторошно, нам було жаль їх. Не усвідомлюючи всього, що відбувається, не знаючи правди, вони заздалегідь ненавидять тих, хто, власне, нічого поганого не зробив їм. І хто в цьому винен? Лише одна людина, яка, переслідуючи свої особисті інтереси, так легко маніпулює думками громадськості, вводячи в оману наше старше покоління. Отакий він – інформаційний тоталітаризм в окремо взятій демократичній державі. Щось нагадує Німеччину в 30-ті роки минулого століття. Розпочалось судове засідання. Ми всі уважно слухали вельмишановних суддів, слідкуючи за ходом подій. Як відомо, це судове засідання за ініціативою ММТП вже переносили не раз. І цього разу розгляд справи розпочався із безглуздих прохань представників порту: вимагалася присутність на засіданні власників судна, що знаходяться в Індії, стверджувалось, що не «НІБУЛОН» має виплачувати за простій судна, а «НІБУЛОНу», та й взагалі, як сказав представник морпорту, ця справа має проходити у Лондонському суді. Маячня маячнею, але, здавалося, що наші опоненти готові піти на все, на будь-яке знущання над здоровим глуздом, аби відтягнути прийняття рішення по справі. Особливої уваги тут заслуговує поведінка начальника порту Василя Капацини. Здавалося, що ця людина знає відповіді на всі питання суддів. Навіть на ті, що йому не задавалися чи задавалися не йому. У таких випадках він вигукував з місця, театрально жестикулюючи, по-хамськи звертаючись до суддів. Коли людина нервується – це не приховати. Як кажуть в народі, на злодії й шапка палає. Така відверта зневага до суду, сміх представників порту, демагогія і позерство начальника порту і його заступника здавалася нам образливою. Невже такі дорослі та досвідчені люди не знають про поважне ставлення до правосуддя? Невже не вміють з честю і достоїнством відстоювати долю свого підприємства? Справжнісінький цирк. Прикро і неприємно таке бачити. Коли вельмишановний суд відхилив безглузді прохання морпорту, а у «кращих голів» ММТП скінчилася фантазія ще щось цікавеньке придумувати, сталося взагалі щось надзвичайне. З одного кивка прес-секретаря ММТП з гучними нервовими криками «Ганьба!» із зали вийшли всі представники морпорту. За ними слідом засідання залишили представник державного підприємства «Дельта-Лоцман» і… (ось це точно «ганьба») представник Мінтрансу! Що ж це робиться? Мінтранс діє з одного кивку голови прес-секретаря Капацини? Фарс перемагає здоровий глузд. Міністерство транспорту і зв’язку – державний орган, що має бути на боці закону й порядку, є лише маріонеткою начальника морпорту. Особисто мене це дуже вразило. Прикро, що в нашій країні представники уряду служать інтересам не народу, а начальника Миколаївського порту. Походить на якийсь театр абсурду. Це як у відомому фільмі – «хвіст махає собакою». Нарешті, коли представники морпорту залишили засідання, ми всі могли побачити справжній судовий процес. Коли ніхто не перегукує, перетворюючи залу суду на балаган, коли все проходить згідно з регламентом і нормами закону. До речі, всі охочі могли спокійно ознайомитися з матеріалами справи у чотирьох томах, що зачитав головуючий. Все чесно і прозоро. Скінчилося судове засідання лише ввечері. І скінчилось воно довгоочікуваною перемогою: «Дії капітана Миколаївського торговельного порту Рябчикова П.С, що полягають у відмові у наданні дозволу на лоцманське проведення судна “Preventer” до причалу ТОВ СП «НІБУЛОН», визнати протиправними». Прикро, що представники третьої сторони цього рішення не дочекались. Очевидно, що судочинство для них – пусте слово, а закон – лише зайва перешкода. Прикро й те, що демагогія цих людей, гра «на публіку», може завести когось в оману. Але правосуддя залишається об’єктивним, правосуддя сьогодні на боці правди й справедливості. Злякавшись у залі суду і залишивши засідання, представники морпорту отямились вже цього ж дня. Цирк продовжується. Представник Мінтрансу ображено розповідає про «підкуплене правосуддя». А можливо, це відсутність професіоналізму? А можливо й усвідомлення своєї неправоти? Але ж і програвати треба вміти з честю, а боротися слід чесно і з гідністю. Як говорить наш генеральний директор Олексій Опанасович Вадатурський, в історії нашої компанії було багато перешкод, але поразок – ніколи. Гадаю, що секрет тут простий – потрібно жити й працювати по честі і по закону, щоб потім не було соромно перед собою і перед своєю країною. Правий не той, хто сильніший, не той, кого більше, а той, хто живе по честі й по правді. Саме тому, я впевнена, ми й перемогли! Цей день надав нам багато уроків, він зробив нас згуртованішими, дав змогу відчути, що разом ми все переможемо. Ми побачили, що поза межами нашої компанії існують люди, які прагнуть заробляти гроші нечесними неринковими методами. Дуже прикро, що серед цих людей представники владних структур і державних організацій – Миколаївський морський торговельний порт, Міністерство транспорту та зв’язку. Що ж це означає? На словах говориться про «партнерство влади і бізнесу». А на ділі? Влада бореться з бізнесом. Наше підприємство, наш рідний «НІБУЛОН» – це надійний острівець чесного і прозорого бізнесу у бурхливому океані української пострадянської економіки. Нам, на відміну від інших молодих людей, не треба переживати за імідж нашої компанії. «НІБУЛОН» – відомий на весь світ чесний і надійний партнер. І все це – завдяки професійності нашої команди, завдяки енергійності нашого генерального директора Олексія Опанасовича Вадатурського. Але, на жаль, більшість часу сьогодні Олексій Опанасович змушений витрачати на боротьбу за справедливість, на те, щоб, так би мовити, доводити, «що біле є білим». Знаючи енергійність нашого генерального директора з прикрістю розумієш, що, якби він весь свій час витрачав не на цю боротьбу, а на бізнес, як багато НІБУЛОН міг би зробити для української економіки. На жаль, сьогодні не всі це розуміють. І комусь легше не працювати самому, а заважати працювати іншим. Але ми віримо в наші сили і в нашу команду. Разом ми переможемо!
